![]() |
Харьков - природа - Жуки |
Новости ✦ Форум ✦ Каталог фирм ✦ Каталог сайтов ✦ Гор. справка ✦ История ✦ Природа ✦ Фото ![]() | ![]() |
Природа Харькова История Харькова |
Жуки різноманітні за будовою, забарвленням, розмірами, способом життя. Серед них є санітари, бомбардири, шкіроїди, плавунці, гробарики, світлячки, наривники, листоїди, рогачі, пилкоїди, стрибуни, бігунці, карапузики, гнойовики, ковалики, облудники, наривники, усачі, скрипуни, трубкокрути, довгоносики, короїди, мед ляки, златки, тощо.
Личинки жуків теж різні за будовою та способом живлення (рис.21).
Більшість жуків рослиноїдні, багато живляться рослинними і тваринними рештками, є хижаки. Багато жуків є шкідниками сільськогосподарських і лісових рослин; хижаки приносять велику користь, знищуючи багатьох шкідників.
До хижих жуків відносяться стрибуни, красотіли, жужелиці, бігуни.
Жужелиці здебільшого темного забарвлення, іноді з металічним блиском, ведуть нічний спосіб життя.
Жужелиця, жук-бомбардир при небезпеці вибризкує із заднього проходу їдку, смердючу рідину, “хімічну зброю” із добре чутими вибухами. Жук робить 8 – 10 пострілів підряд.
Вибухонебезпечна рідина утворюється у черевці жука у двох залозах сполучених між собою. В одній залозі утворюється суміш гідрохінона і пероксиду водню, в другій залозі речовини перетворюються в хімічну зброю. Комахи, які опиняються під пострілом отруюються.
До водяних жуків відносяться полоскуни, плавунці, водолюби. Живуть у воді. Хижаки, іноді поїдають мальків риб, але приносять і деяку користь, знищуючи личинок комарів.
У стоячих водоймищах живе водолюб великий, Жук довжиною до 40 мм. Весною самка будує великий кокон і кріпить його до водяних рослин, у кокон відкладає до 50 яєць. До кокона самка кріпить “носик”, який виглядає з води і постачає повітря до яєць. Кокон плаває 2- 3 тижні, потім із нього випливають молоді личинки.
До жуків-рогачів належить найбільший жук нашого краю – жук-олень. Довжина самки 28 – 45 мм, довжина самця з верхніми щелепами до 75 мм. У червні та липні ці жуки з гудінням літають навколо дубів, смакуючи соком, який витікає із тріщинок дубової кори. Самці часто влаштовують бої за самок. Турніри бувають жорстокими і комахи навіть пошкоджують один одному частини тіла (Додаток №3) Самка відкладає яйця (до 2,2 мм) у дупла, трухляві пеньки та деревину. Личинка розвивається 5 років і у дорослому стані досягає довжини 13,5 см, товщини 1,5 см.
Жуки-олені та їхні личинки зовсім не шкідливі і потребують охорони, ці жуки стали рідкісними. У червні 1998 року я спостерігала масовий літ жуків-оленів. Це було у вечірні години поблизу Гашинівського лісу. Я почула голосне гудіння, а потім побачила “зграю” жуків-оленів, їх було близько сотні. Жуки наближалися до лісу. Таке явище спостерігається дуже рідко.
До пластинчатовусих відносять гнойовиків, кравчиків, копрів, хрущів, хрущиків, оленку, жука-кузьку, жука-носорога.
З них чимало шкідників. Кравчик пошкоджує сходи культурних рослин. Хрущі (личинки і дорослі жуки) пошкоджують сільськогосподарські і лісові культури, особливо насадження сосни. Кузьки пошкоджують хлібні злаки та лісові культури.
Жуки-гнойовики належать до родини пластинчатовусих у ряді жуків. Свою назву вони одержали за особливу будову вусиків-антен.
Справжні гнойовики добре відомі сільським жителям. З них особливо поширений звичайний гнойовик. Він порівняно великий, темного кольору, завдовжки від 16 до 27 мм. Його можна побачити під гноєм на пасовиськах, вигонах, уздовж доріг.
Гнойовики пристосувалися виводити потомство у виритих у землі нірках, які вони заповнюють гноєм. Знайшовши купку кінського чи коров’ячого гною, жуки залазять під неї і риють широку нору, завглибшки 20 – 30 см, а іноді вдвічі глибшу. В нижній частині від неї відгалужується декілька розширених комірчин. Кожну таку комірчину гнойовики – самець і самка разом – заповнюють щільно утрамбованим гноєм, який нагадує товсті ковбаски. В нижній частині такої ковбаски знаходиться відкладене самкою яйце. Личинка, що вийшла з нього, харчується гноєм, росте, зимує, а весною доїдає свою “ковбасу” і перетворюється на лялечку. З неї потім і виростає жук-гнойовик.
Багато жуків-гнойовиків ліплять з гною кулі, відкочують їх якомога далі від купи свіжого гною (іноді за кілька десятків метрів) і зариваються з ними в землю. Там вони спокійно за кілька днів з’їдають свою кулю, а потім знову шукають купу гною.
Гній жуки відшукують по запаху. Нюх у них – дуже важливий і до того ж надійний компас. Він допомагає комахам орієнтуватися в складній обстановці навколишнього середовища, знаходити їжу або місця для відкладання яєць, самцям – відшукувати самок і навпаки.
Жуки-гнойовики не можуть жити без гною, з яким у них пов’язане все життя. Він для них і їжа, і місце перебування та виведення потомства. За допомогою нюхальних клітин-сенсил на вусиках вони легко вловлюють запах аміаку, індолу, скатолу та інших продуктів розкладу органічних речовин, яких багато міститься у гною.
Жуки-гнойовики. Незалежно від того, скільки в них у нірці гною, залишають її щовечора і прямують на пошуки нової здобичі. Жуки-гнойовики роблять дві справи відразу: очищають поверхню землі від гною і їм же удобрюють ґрунт.
У тихі літні вечори літають великі, коричнево-каштанові жуки –носороги. У самців на лобі великий ріг. У жуків-носорогів великі личинки довжиною до 80 мм. Найчастіше вони розвиваються у купах гною. Ці жуки зовсім не шкідливі, але часто гинуть від рук колекціонерів.
До пластинчатовусих відносяться і великі красиві жуки-бронзівки. Коли цвітуть шипшина, троянди, бузина ці жуки обов’язково їх відвідують.
До жуків-мертвоїдів відносяться гробарики та мертвоїди. Ці жуки є санітарами, вони живляться трупами тварин та птахів.
Мертвоїди відчувають запахи за декілька сот метрів. Самки зариваються під трупи тварин і відкладають в них яйця. Личинки живляться мертвими тваринами. Нерідко жуки долають великі відстані, щоб знайти їжу для своїх личинок.
Ковалики – це невеликі жуки, із злегка опуклим, звуженим до кінця тілом. Коли взяти жука пальцями, то він починає робити різні рухи і при цьому голосно клацати. Живуть у гнилій деревині, в землі; личинки (дротянки) деяких видів жуків, знайомі всім. Дротянки пошкоджують коріння і кореневища різних культур.
Всім відомий жук світляк. Ці невеличкі жуки мають здатність випромінювати у темряві світло. Органи світіння розташовані на кінці черевця – це клітини заповнені кристаликами сечової кислоти. У клітинах відбуваються окислювальні процеси і вони випромінюють світло. Цікаво, що близько 98% всієї енергії перетворюється у світло. Тоді як у звичайній електричній лампочці в світло перетворюється лише 4% енергії. Самки випромінюють яскраве світло, і цим вони приваблюють самців, які випромінюють дуже слабке світло.
Шкіроїди невеликі жуки, тіло видовжене. Густо вкрите волосками або лусочками. Поширеними шкіроїдами нашого краю є: шкіроїд шинковий і шкіроїд музейний. Шкіроїди та їх личинки пошкоджують хутро, шкури, опудала тварин, колекції.
Всі напевно знають маленьких, яскравих жуків – сонечок. Якщо доторкнутися до жука, він втягує вусики і ніжки в жолобки і випускає жовтувату кров. Ця рідина є пекучою і тому ці комахи для більшості тварин не є їстівними. І дорослі комахи і личинки є хижаками. Вони живляться попелицями, дрібною гусінню, рослиноїдними кліщами. У нашім краї поширені: сонечко двокрапкове, пятикрапкове і семикрапкове. Всі види сонечок є корисними і використовуються для біологічної боротьби з шкідниками рослин.
На квітучих рослинах часто можна побачити жуків з довгими вусиками, які здебільшого довші за половину тіла. Це жуки усачі. Багато з них можуть видавати скрипучі звуки внаслідок тертя передньогрудей об середньогруди.
В дитинстві ми ловили невеликих вусачів і прикладали до вуха, щоб почути їх мелодійний скрип. Поширені такі усачі: великий дубовий, малий дубовий, мускусний, сірий домовий, хлібний, скрипун великий тополевий, сірий довговусий, дровосік, великий осиковий.
Часто на нашому шляху зустрічаються чорні жуки, які швидко бігають, а деякі з них навіть не літають. Це жуки чорнотілки. Живляться вони рослинною і тваринною їжею.
Великої шкоди сільськогосподарським і лісовим культурам завдають жуки листоїди: тополевий, вербовий, калиновий, вільховий. Живуть переважно відкрито на листі, рідше – всередині листя, стебел. Плодів, пошкоджують коріння. Листоїди переважно невеликого розміру, тіло різної форми і різного забарвлення.
У фауні України відомо близько 500 видів довгоносиків. Велика кількість видів і в нашім краї. Поширеними довгоносиками є: буряковий сірий, звичайний, великий сосновий, амбарний, горіховий трубковерт. У жуків передня частина голови видовжена в голово трубку, на кінці якої є гризучий ротовий апарат.
Короїди – дрібні жуки, циліндричної форми. У нашім краї поширені: заболонник березовий, лубоїд ясеневий, короїд непарний, стенограф, типограф. Живуть у деревині і під корою, прокладаючи в них маточні ходи. В період розмноження вони утворюють сім’ї: моногамну (самець і самка) або полігамну (самець і декілька самок). Жуки вигризають камери, в яких самка відкладає яйця.
|
Справка Харькова Оперативная информация Карта Харькова Погода в Харькове Текущая погода Полезные телефоны ВебкамераГородской транспорт Автобусы Троллейбусы Трамваи Схема метро Службы такси Схема маршрутовМеждугородный транспорт Аэропорт Харьков ЖД расписание ЖД кассы Расписание автобусовИнфраструктура АЗС Банки Базы отдыха Гостиницы Детские лагеря Кинотеатры Клубы Музеи Харькова Отделения Ощадбанка Почтовые отделения Поликлиники Радиостанции Супермаркеты Театры Храмы Интернет WI-FI |
- Контакт - Наш баннер |
- Размещение информации |
|
Портал "Твой любимый Харьков" ® 2007-2023 | Правовая информация |