Сайт Харькова

Харьков - природа - Орнитофауна, ч. 1

НовостиФорумКаталог фирмКаталог сайтовГор. справкаИсторияПриродаФото    ПОИСК  

Природа Харькова

История Харькова

Автор: вчитель біології Великохутірської ЗОШ Шевченківської районної ради Харківської області Мартиненко В.М.

Птахи супроводжують людину все її життя. Варто поглянути на довкілля небайдужим оком - відразу ж помітиш або посмітюху, що швидко дріботить розїждженим зимовим шляхом, або зграйку красенів снігурів, які неквапно клюють крилате насіння клену, або омелюхів горобинників, що злодійські обносять дивом вцілілі грона горобини чи калини. Зграї перелітніх птахів ледь чи не найулюбленіший символ ліричної поезії, не тільки знак невблаганного кінця всього сущого, але й гарантія весняного пробудення, відродження нового, яскравого життя. Я люблю птахів. Завдяки їм відчуваю свою причетність до природи, якось вірніше розумію власну сутність. Хіба не гідні захвату зграї диких гусей, що в раз і назавжди установлені строки летять тисячолітніми своїми шляхами повертаючись в рідний край. Хто з нас не завмирав, прислуховуючись до мелодійного соловя і жайворонка. А скільки чудових речей з життя пернатих можна побачити прямо у себе за вікном ! Це і різнокольорове вбрання, і геніальні конструкції гнізда, і багато - багато інших див. Співочий пташиний театр знаходиться прямо біля вашого будинку! Варто тільки прислухатися. Із самого дитинства я уважно вдивляюся в світ птахів і так приємно інколи перебрати в памяті, неначе перлини на долоні, зустрічі з тим або іншим представником окриленого племені. Наш степовий край багатий на пернатих. За місцем оселення їх можна поділити на синантропних або птахів культурного ландшафту, це птахи садів і парків, птахів лісових урочищ, степових схилів і ланів, птахів водно- болотяних угідь. Але поділ на ці екологічні групи умовний, бо деякі птахи можуть оселятися в різних місцях. Де б не мешкали птахи, вони заслуговують на те, щоб люди постійно дбали про них, оберігали їх гнізда, дотримувалися тиші в природі у той час, коли виводяться пташенята, не тримали птахів у неволі. Люди повинні жити в гармонії з крилатими сусідами.

Птахи культурного ландшафту

Птахів , які живуть поряд з людиною, або в ландшафті створеному нею, називають синантропними. Це птахи, які оселяються поблизу житла людини, в садах та парках. Їх видова різноманісність, звичайно набагато бідніша, ніж у лісах та на луках. Проте людина має можливість милуватися кількома десятками видів птахів, що гніздяться в наших садах або збирають там їжу. Охоче влаштовують свої гнізда в дуплах дерев синиці, шпаки, мухоловка строката, горобці: польовий та хатній, одуд, великий звичайний і сірійський дятел, повзики. У напіввідкритих дуплах гніздяться горихвістка звичайна, сіра мухоловка, біла плиска. Останнім часом кількість цих птахів помітно збільшується, все частіше зустрічаються їх гнізда. Відкрито в кущах і на деревах, будують гнізда дрозди: чорний і співочий, горлиця садова, щиглик, зяблик, зеленяк , коноплянка, вивільга, сорока, сойка, славки. Щороку на моєму подвірї, влаштовують гнізда коноплянки і славки. Наприкінці квітня прилітають славки, маленькі сіренькі птахи. Я завжди радуюся почувши їх короткий швидкий щебет схожий на дзюркотіння весняного струмка. Не тільки подвіря, але й будинок наповнюється приємним співом. Інколи птахи чомусь запізнюються і я турбуюся, що вони не прилетять. Крізь шибки вікна я спостерігаю, як вони будують гніздо: самка збирає на землі травинки, корінці, на деревах - волокна і павутиння, а самець літає слідом і ввесь час співає. Одного разу я спостерігала, як самка стояла у майже збудованому гнізді і піднявши крила, підправляла його стінки, а потім, зручно вмостилася в ньому. На початку травня у моєму саду зявляються коноплянки, вже близько 20 років, кожної весни, птахи будують гнізда поряд з людиною. У цьому році вони збудували гніздо на кущі винограду поряд з житлом собаки. Гніздечко вистелили її ж пухом і було воно дуже тепле і охайне. Коноплянки зовсім не боялися людей, проходивши мимо гнізда я бачила, як пташка піднімала голівку і дивилася на мене. А коли зявилися пташенята, їх зовсім не було чути, наближаючись до гнізда, я бачила як вони пригиналися і завмирали. Я дуже турбувалася, щоб пташенята не стали жертвою домашнього кота. Птах самець завжди сидів неподалік і вартував, його червону пляму на лобі було видно далеко. Через 2 тижні пташенята покинули наше подвіря, щоб знову принести на крилах весну. Близько 30-ти років тому у нашім краї зявилися миловидні попелясто - рожевуваті з чорним півкільцем на шиї птахи. Це горлиці кільчасті ( садові) впевнено крокують вони по подвірї між курами , без страху поглядаючи на людей. Навесні звідусіль чується їх голос - туркотіння « Гу -ху-ху !». Цей птах став звичним і серед людей називається « дикий голуб». Біля людини на дереві симпатична пташка будує гніздо: жменя гілочок, крізь які майже просвічуються два біленьких яєчка. Взимку горлиці страждають від голоду і хижаків. Взимку 2006 року багато птахів доводилося знаходити мертвими. У влітку їх кількість була значно меншою. Людям слід підгодовувати пернатих сусідів, щоб весною знову чути їх туркотіння і милуватися їхньою грацією. На землі гніздяться вільшанка, соловейко, вівсянка. Найохоче оселяються птахи в старих садах та парках з 20-30 річними деревами. В таких дерев бувають дупла, у густій кроні є затишні місця для влаштування гнізда. Влаштовуючи штучні гнізда, людина може збільшити кількість птахів у будь - якій місцевості. Незмінним супутником людини є ластівка сільська та ластівка міська. Невеличка, тендітна, вюрка пташка, що приносить на крилах тепло весни і радує людину веселим щебетанням. Щорічно ластівки сільські оселяються в хлівах над худобою або під дахом у дворі. Проводячи облік чисельності ластівок в нашому селі Великі Хутори юні екологи оглянули 208 дворів і знайшли 598 гнізд сільської ластівки, з них 363 гнізд у хлівах з худобою. Здавних часів білий лелека почав селитися поряд з людиною. Він швидко освоїв соломяні та очеретяні дахи, сільських хат. Зараз же на залізному чи шиферному даху гніздо збудувати важко. І лелеки змушені шукати нові місця для гнізд. Для життя лелек також портібні кормові дугідля: болота, луки і пасовища. Гнізда вони влаштовують не далі 2 км від води, на добре освітлених сонцем місцях. В нашім краї лелеки селяться поблизу річки Великий Бурлук. В селі Василенкове - одне гніздо ( на дереві), в селі Гетманівка - одне гніздо ( на водонапірній башті), в селі Смолівка - 2 гнізда ( на електричному стовпі і тополі), в селі Нижній Бурлук - 3 гнізда ( на башті, електричному стовпі і в Кривому лісі на дереві), в селі Шишківка - 1 гніздо ( на водонапірній башті), в селі Петрівка - 1 гніздо Навіть у зимовий період, йдучи сонячним, лютневим днем, можна почути мелодійний спів сірувато - бурої пташки - посмітюхи або чубатого жайворонка. В одній назві вказується на зовнішність птаха, в другій - на його звичку шукати взимку поживу серед всілякого подорожнього пороху. Її часто можна побачити біля доріг, на звалищах, біля тваринницьких ферм, скирд соломи. На жаль , останнім часом спостерігається скорочення чисельності посмітюх. Сільськогосподарська техніка руйнує їх гнізда, гинуть пташенята і під час сінокосу, а в зимовий період птахам не вистачає корму. У суворі, сніжні зими людям слід підгодовувати посмітюх. Ми не можено допустити, щоб весна наступила без їх завзятої мелодійної трелі « трі-трі-трі!». Живуть поблизу людини і сови: сова сіра, сич хатній, сова вухата. Гніздяться сови в дуплах, щілинах будівель, на горищах. Живляться переважно гризунами, приносять людині велику користь. Кожної зими сови вухаті зимують у нашому сільському парку. Вдень вони ховаються у кронах густих ялинок. Поблизу людських осель часто зустрічаються ворона сіра, галка, граки та круки. Останнім часом збільшилася кількість круків, про це свідчить кількість знайдених гнізд. Ці птахи, як правило, тримаються парами, вони почали влаштовувати гнізда на околицях населених пунктів і наносити шкоду сільськогосподарським культурам. В осіннььо - зимовий період в садах та парках зустрічаються птахи - кочівники: омелюхи, горобинники, снігурі, чижі, чечітки, корольки. Їх приваблюють ягоди горобини, калини, бузини, в садах вони живляться мерзлими ягодами терну, винограду, слив та яблук. Останніми роками, на початку зими, до нас залітають кедрівки. Оселяючись поблизу житла людини, птахи приносять людям радість. Пригадайте, як радіємо ми, побачивши синичку на засніжених гілках біля вікна або почувши дзвінкоголосих шпаків, які навесні заселяють шпаківні, як милуємося співом горлиці та стуком дятла. Птахи приносять людині неабияку користь, вони знищують шкідливих комах, їх личинок та яйця, насіння бурянів.

Птахи степових схилів і ланів

Видовий склад птахів степових схилів та ланів бідний. Степові птахи пристосувалися до життя на відкритих просторах. У них гострий зір, більшість з них літає на значній висоті, може « висіти» в повітрі, вистежуючи здобич, а потім каменем падає в траву на свою жертву. На відкритому просторі немає зручних місць для захисту від ворогів, тому в них добре захисне забарвлення : сірувато - жовте оперення - під колір грунту і випаленої на сонці рослинності. Відомий всім птах полів та схилів - польовий жайворонок, без його дзвінкого і мелодійного співу неможливо уявити собі степ. Він найперший провісник весни. Ще скрізь лежить сніг, тільки - но зявилися перші пропалини, а вже чути дзвінку життєрадісну пісню цього маленького птаха, який десь високо « висить» над землею тріпочучи крилами. Польовий жайворонок прилітає до нас в 20 -х числах березня. Поруч з жайворонком польовим живуть жайворонок малий, щеврик польовий, жайворонок степовий. Після степового жайворонка вранці так дзвенить, що голоси інших птахів майже не чутні. А щеврик польовий любить співати сидячі на горбочку і його пісня « цер -вії» лине знизу степового ландшафту. Не можна уявити степ і без відомого голосу перепела « подь - полоть» або « спать - пора». Але цих птахів стає все менше. Діяльність людини незалишає цим птахам ділянок для гніздування. По краям полів зустрічається куріпка сіра, невеликий, трохи більший за голубу птах, схожий на маленьку курку. Цим птахам дуже скрутно в зимовий період , коли ожеледиця або випадає гибокий сніг. Сірі куріпки « дружать» із зайцями. Вночі зайці розгрібають сніг і живляться озиминою, а вдень на цих місцях живляться листочками озимини куріпки. Над ланами можна спостерігати польового луня - красивого пернатого денного хижака, а на схилах - степового луня, його забарвлення світліше, ніж у польового. Луні влаштовують гнізда на землі серед травянистих заростей і приносять користть, живлячись дрібними гризунами та комахами. В пошуках їжі на поля залітають горобці польові, ворони сірі, круки, в бурянах живляться взимку щиглики, чечітки, коноплянки, вівсянки. На полях живляться і журавлі. На початку та в кінці літа їх можна побачити на ланах поблизу річки Великий Бурлук. З культурних рослин вони поїдають зерно кукурудзи та пшениці. Часто дуже голосно і характерно кричать - курличать. Ці птахи потребують охорони та особливої уваги з боку людини. Декілька років тому, пізньої осені на польовій дорозі я побачила зграйку птахів розміром з горобців, мене вразило те, що птахи були майже білі. Виявилося, що це пуночки, восени та взимку вони мандрують у пошуках їжі. Живляться в основному насінням.

Птахи лісових урочищ

Лісові острівці називають байрачними лісами. Птахи пристосувалися до життя на деревах. Сильними пальцями міцно тримаються на гілках, добре лазять по стовбурах дерев, живляться комахами, насінням деревних і кущових рослин, міцним дзьобом розкльовують сухі плоди і насіння, роздовбують кору в пошуках їжі. За місцем гніздування лісові птахи діляться на 4 групи. Перша група - птахи, що гніздяться на землі: соловей, малинівка, ( вільшанка), вівчарик - ковалик, щеврик лісовий, жайворонок лісовий, дрімлюга. Із цих птахів, найбільш оригннальним птахом, я вважаю - дрімлюгу. Останнім часом я часто зустрічалася з нею. Одного разу під покривом лісу, просто на землі, я знайшла двох сірих пухнастих пташенят. Підійшовши ближче, я побачила їх великі рожеві пащі, з боків оточених рядками довгих твердих щетинок - вухів. Усе це досконалий апарат для полювання на полях , у повітрі. Ше у давнину люди вважали, що дріммога своїм ротом « доїть кіз». Але під час зустрічі зі мною, пташенята захищалися - шипіли і показували свій рожевий рот. Я навіть розгубилася , побачивши їх. Неподалік від пташенят я побачила дорослого птаха, серед опалого листя, шматочків кори його майже неможливо помітитти завдяки плямистому сіро - бурому забарвлення піря. Птах піднявся в повітря і плескав крилами ніби долонями, він відволікав мене від своїх дітей.біля гнізда мені пощастило знайти скоролупу яйця: світло - фіолетово -сіруватого забарвлення з темними цяточками. Птахи на землі так маскують свої гнізда, що помітити їх просто неможливо. Але гнізда соловейка, вівчарика - ковалика і вільшанки мені таки вдалося знайти. У вівчарика - ковалика гніздо кулясте, з дахом, сплетене з трави і моху і вимощене пірям, і здалеку нагадує купу торішньої трави. У соловейка гніздо у вигляді чашечки з листя і трави, а вільшанка спочатку збирає купу сухої трави, а потім зверху влаштовує гніздо. А ще більше дивують її яйця рожевуваті з червоно - коричневими цятками. Вільшанка любитть спостерігати за людьми, одного разу, збираючі гриби, я бачила як вона тихо шастаючи по кущах, прямувала за мною, інколи наші погляди співпадали. Серед зелені птаха видавали оранжеві груди, горло і « щоки» Друга група - птахи, що гніздяться на узліссі : славки - чорноголова, рябогруда, садова, співочий і чорний дрізд, дрізд білобровий, сорокопуди, костогруд. Чи є людина, яку б не зачарувала пісня дивних лісових співаків - дроздів. Дрозди - одні з найкращих співаків лісу. Їх розпізнають серед весняного хору за чарівними флейтовими звуками. І якщо ми кожної весни полишаємо всі свої справи і зачаровано слухаємо, як співають дрозди, то нас можна вважати щасливими землянами. Залишається лише поклонитися перед цими дивними створіннями природи і не руйнувати місця їх гніздування. Дрозди живуть у лісах з густим підліском, де серед гущавини добре заховати чималі гнізда, що спираються на товсті гілки і побудовані з гілок дерев, кущів та стебел трав, зсередини гніздо обмазане землею або глиною із домішкою змочених слиною дрібненьких трісок або трухи. Живляться дрози соковитими ягодами, комахами : метеликами, довгоносиками, листоїдами, хрущами, клопами. Цікаво, що насіння плодів не перетравлюється у травному тракті, - тому дрозди сприяють розселенню багатьох ягідних рослин, чим збагачують лісові скарби. Наприкінці літа, великі зграї дроздів налітають в сади, де вони живляться ягодами вишень та шовковиці. Все частіше на узліссі можна зустріти костогризів, птахів схожих на снігурів та сорокопудів: жулана і чорнолобого. Побачивши людину , сорокопуди видають характерні крики «гек-гек». Третя група - птахи, що гніздяться у кронах дерев: яструби, канюки, шуліки, сойки, сороки, сови, вяхері, горлиця звичайна, зяблики, вивільга, ворона. Денні хижаки у пошуках поживи взимку і літом регулярно облітають свої володіння, гніздяться вони на деревах. Гнізда використовують багато років підряд кожен рік добудовуючи їх. На відміну від інших птахів самки помітно більші за самців. Пташенята ростуть повільно. У старих гніздах сорок гніздяться сови. Всі вони пристосовані до нічного життя. Очі у них великі, направлені вперед, мають велику світлосилу і здатність бачити у темряві. Мяке оперення дає змогу совам літати безшумно. Хижі птахи протягом дня і ночі знищують гризунів десятками .У лісі можна побачити і золотисто - жовтого птаха - вивільгу. У середині травня її фіолетовий свист « фіу - ліу», який чередується з різким неприємним криком, що нагадує крик котів, які бються. Вивільга будує своє гніздо - кошик і кріпить до декількох пагонів. Із глибини лісу можна почути голосну, енергійну пісню з характерним « розчерком » . Це співає зяблик. Птах дуже довірливий і красивий, а гніздо у нього - дійсно витвір мистецтва. Воно так замасковано мохами і лишайниками, що знайти його просто неможливо. Четверта група - це птахи, які гніздяться в дуплах: дятли, галки, синиці, повзики, мухоловки, пищухи, крутиголовки, сиворакші, сплюшки. Весняний ліс... Співає хор пернатих, кожен вид свою пісню і диригує сама природа. Раптом лунає немов барабанний дріб - це дятел стукає дзьобом у суху гілку, а вона порожня резонує, вібруючи під його ударами. Такими звуками із своєрідними відтінками у кожного виду приваблюють своїх подруг самці дятлів. Строкаті, сірійський, сивий дятел незрівняні « лікарі» лісів. У період розмноження знищують короїдів, вусачів та інших шкідників лісу, приносячі пташенятам їжу понад 100 разів на день. Весною в лісі можна почути своєрідні крики : « ке -ке - ке - ке», це голос крутиголовки, птаха трохи більшого за горобця. Цей птах - шипить, як змія, а ше крутить шиєю, вивертаючи голову на всі боки. Крутиголовка зустрічається рідко і тому кожна зустріч з птахом приносить радість спілкування. « Сітт, сітт ...» іноді лунає гучний посвист, який кожний ранок споввіщає лісових жителів про початок нового дня. Напевно ніхто не прокидається раніше, ніж повзики. Проте їх доброзичливий свист звучить для птахів, як сигнал підйому, ранкове привітання, як твердження, що ніч минула, що життя продовжується. Завжди повзик є бадьорим, прудким, ні від кого не залежним і здається нічого не боїться. Повзик даремно часу не витрачає, він завчасно робитть запаси. Восени, у лісі, мені вдалося знайти під корою поваленого дерева зимову комору повзика. Запаси складалися з насіння ясена і клена ( близько 200 г), а також із сухої трави скрученої у кульки. Дуже корисними птахами лісу є синиці. Велика синиця за день оглядає близько 10 тис. гілочок, визбируючи на них гусінь, лялечок, яйця комах: 500 - 600 гусениць - така її літня здобич. Рідкісним птахом лісу є сиворакша, чисельність цих птахів різко скоротилася. Сиворакша занесена до Червоної книги України. Цього птаха я зустрічала у Гашинівському лісі, сиворакша сиділа високо на дереві, а потім повільно спустилася до лісового струмка. Вдруге, я бачила сиворакшу у карєрі поблизу соснових насаджень. Птах строкатий, зеленувато - синього забарвлення з насиченим фіолетово - синім тоном зверху на передньому краї крил. Ці птахи потребують повної охорони.

Птахи водно - болотяних угідь

До водних угідь нашого краю відносять:озера, ставки, болота, річки та струмки. Назви великих річок України відомі всім, а от назви річок Осинівка, Сінниха, Гусинка, Середня та Волоська Балаклійки, Великий Бурлук знають хіба що жителі Шевченківщини. Вони належать до малих річок, яких в Україні десятки тисяч. Люди з давніх часів бездушно експлуатували ці річки, без міри використовуючи їх воду, засмічували і розорювали схили та заплавні луки. Найбільша річка нашого краю Великий Бурлук має вузьке річище, поступово заростає очеретом та пересихає. Річка стає непривабливою як для людей, так і водно-болотяних тварин. Не хочеться вірити, що річка зникає. Тільки одних птахів до 80 видів гніздиться у її водно - болотяних угіддях. А ще майже 30 видів спостерігається в період сезонної міграції або під час зальотів. Улоговини поблизу річки заболочені, купинисті і поросли очеретом, це приваблює до себе велику кількість коловодних птахів. У надводній рослинності птахи знадодять умови для гніздування, а також захист від небезпеки. Весною, в шлюбний період, ввесь простір над ріічкою і болотами заповнений пташиними голосами. З самого дитинства я любила бувати біля річки і вслухатися в цей пташиний спів. Найактивніше птахи співають перед світанком або ввечері. В ці години з плесу річки долинають кахкання качки дикої, вереск і стогін пастушка, на верхівках очерету виголошує свою гучну тріскотливу пісню очеретянка велика, а в негустому очереті щебече ставковва очеретянка, якій з гущавини відповідають своєрідним сюрчанням цвіркун соловїний і річковий, вдалині кує зозуля. Весняної пори на болотяних угіддях, порослих рогозом і очеретом, чути гудіння бугая і хвосткий свист звичайного погонича. Якщо пощастить , то можна побачити, як бугай сидить вертикально витягнувши шию, мов очеретину. А грізні його крики, схожі на ревіння бугая, видає зануривши голову у воду. На берегах водойм, в низинах заплав, серед боліт влаштовують гнізда качки: крижень, велика і мала чирянки, шилохвіст, широконіска. Останніми роками почали гніздитися гуска сіра і лебідь - шипун. З пастушкових птахів характериними мешканцями водно - болотяних угідь є водяна курочка і лиска. Очеретяно - рогозові зарості - найулюбленіші місця їх оселення. В таких заростях лиски подекуди утворюють колонії. Влітку, часто доводилося спостерігати, як вони « сімями» плавають по водній гладі річки і не звертають увагу на людей. На мілководних озерах і болотах заплав гніздяться крячки річкові та крячки малі, мартини. На заломах очерету будують свої гнізда чаплі: велика і мала біла чаплі, жовта чапля, бугай, квак та бугайчик. На болотах і зволожених луках оселяються багато видів куликів - зуйок малий, чайка ( чибіс), чорниш, уліт великий, травник, перевізник, кулик - горобець, грязьовик, бекас. Увечері і вночі на лузі, поблизу річки, часто лунає розмірне низьке крякання: « кряк - кряк, кряк» неначе хтось розриває папір. Це голос деркача. Побачити птаха майже неможливо, він неохоче вилітає, а швидко перебігає на інше місце, і серед трави його зовсім не видно. Весною, особливо ввечері, чути, як курличуть журавлі сірі. Це вони повернулися з далекого півдня . журавлі у затишному місці збудують гніздо і виростять своє потомство. Ці птахи потребують особливої уваги з боку людини. На зволожених ділянках лук, поблизу водойм, гніздяться жовта плиска, а по краях очеретяних водойм - синьошийка. Синьошийка - птах 2006 року. Належить до прямих родичів соловейка. Синьошийка - найвіртуозніший пісняр серед наших птахів і неперевершений імітатор співу інших голосистих птахів... Птахом року синьошийка стала завдяки своїй гарній зовнішності, яка зворушує будь - кого. Поблизу водоймищ живе рибалочка. Мені доводиться спостерігати як вона ловить рибу. Пташка сиділа на очеретині і раптом шувбовсь у воду... за мить винирнула і полетіла з упійманою рибиною. Рибалочка яскравого забарвлення, верх зеленкувато - блакитний, надхвістя яскраво - блакитне, низ яскраво оранжевий і довгий дзьоб. Серед вербових і очеретяних заростей річки Великий Бурлук часто можна побачити гніздо у вигляді рукавички сплетене з тополиного або вербового пуху та рослинних волокон і висить воно на кінцях тонких гілок над водою. Це гніздо ремеза - спритного будівельника, дрібного, помітно меншого за горобця птаха. Одного разу я спостерігала, як пташенята розгойдали гніздо і воно мов живе ворушилося, а коли прилетів дорослий птах з кормом, він навіть розгнівався і про це сповістив криком. Тримається берегів водойм , що поросли очеретом або осокою, великий птах, помітно більший за ворону, це лунь болотяний. Часто можна спостерігати, як він повільно загрібаючи своїми довгими крилами повітря, спокійно « пливе» невисоко над землею. Погляд, націлений вниз, свідчить про те, що « мисливець» пильнує на здобич, яку ховають зелені травяні хвилі. Раптом птах помічає її - різкий розворот на місці, що нескладно при малій швидкості, далі - мяке приземлення з випущеними лапами і полювання вдалося. До лунячого « столу» потрапляють гризуни, пташенята, яйця птахів, невеликі види качок, жаби, вужі, великі комахи. Часто біля річки ми чуємо пісню зозулі: «ку -ку», « ку-ку». Це голос самця, самка кричить « клі -клі» і ніби регоче. Зозулі підкладають свої яйця переважно очеретянкам, а також плискам, вільшанкам. Я хочу розповісти про свою зустріч з зозуленям... під вечір біля річки вирувало життя. Над водою літали ластіівки, було чути крики чапель, очеретянок. Неподалік було гніздо очеретянок, птахи носили до гнізда великих комах. І раптом звідкись злетів великий птах і сів на очеретину над водою. Глянувши у бінокль, я впізнала пташеня зозулі. Воно було великих розмірів, майже з голуба, верх тіла, голова і шия сірі, низ білий, а груди з поперечними чорними смужками. Пташеня ввесь час голосно кричало, широко розкривши рот. Ротова порожнина далеко червоніла і ніби всіх відлякувала. Зозуленя тріопотіло крилами, хвостом, зрозуміло що воно просило їсти. Нарешті до нього підлетіла невелика пташка, це була очеретянка, вона принесла йому корм і сіла поруч на очерет. Пташеня продовжувало вимагати поживи. Очеретянки ще і ще приносили йому корм. Через деякий час зозуленя перелетіло річку і з криком знову сіло в очереті. Очеретянки відшукали пташеня і часто підлітали до нього з кормом. Над водою пролетіла яскрава рибалочка, у заростях очерету почувся шерхіт і випливла видра. Видра пливла повільно, було видно лише її голову. Це напевно злякало пташеня і воно піднялося вгору. Смеркало, крики зозуленяти стихли і тільки з далеку було чути голос самця зозулі «ку-ку». Він зовсім не турбувався про своє потомство. Під осінь біля водно - болотяних угідь формуються великі зграї берегових, сільських та міських ластівок, а також шпаків. Ластівки здобувають собі комах, літаючи над луками, а шпаки - влаштовуються на ночівлю в заростях очерету Навесні та восени, над угіддями проходять шляхи міграцій багатьох видів птахів. 18 видів диких качок зупиняються на річкових берегах перепочити. Над плесами річки іноді можна побачити мігруючу скопу, рибоїдного хижого птаха, якого занесено до Червоної книги України. Останній раз, це було у 1998 році, я спостерігала як три скопи кігтями хапали з води рибу, а потім на березі їли здобич. Починаючи з 2000 року, над долинами водно - болотяних угідь спостерігається масова міграція диких гусей. Біля водоймищ вони зупиняються поживитися, перепочити або на ночівлю. У зграях від декількох десятків до тисячі особин. Частина диких гусей гине від рук браконєрів. Хочеться вірити що весняне полювання на диких гусей таки буде заборонено і наше покоління доведе, що ми нічим не гірші за наших предків, які зустрічали птахів навесні піснями і калачами. Можливо « зовнішність» сірої гуски і не така вишукана, як у лебедя, вірність якого була оспівана , проте, почуття і поведінка гусей є не менш благородними. І на прикладі сірої гуски ми ще раз можемо переконатися у народній мудрості. «Дуже часто за непоказною зовнішністю криється добре і благородне серце.» Люди не повинні допустити, щоб ріки нашого краю зникли, бо разом з ними зникнуть навколо них барвисті луки, високі очерети та верби, птахи і звірі.

« Ще назва є, а річки вже немає,
Усохли верби, вижовкли рови,
І дика качка тоскно обминає
Рудиментарні залишки багви»
( Ліна Костенко )

При хижацькому ставленні до природи в першу чергу постраждає людина. Адже втрата водних ресурсів та їх біорізноманіття може коштувати життя.



Справка Харькова

- Контакт
- Наш баннер
- Размещение информации
Портал "Твой любимый Харьков" ® 2007-2016 | Правовая информация